На столах різнокольорові фарби, загадкові вогники свічок, віск, писачки та інше приладдя, у серцях – радість, яка нестримним птахом поривається виголосити урочисто-піднесене «Христос воскрес!». Так у ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 проходить передвеликодній майстер-клас із писанкарства. У ньому можуть взяти участь усі, хто забажає, хоча головними майстринями цього витонченого мистецтва є учениці 5-Б класу. Організовує майстер-клас незмінно талановита, відома своїми розмаїтими виставками, майстриня і викладач трудового навчання Камбарова Наталія Ігорівна.

Доторкнутися до вічності, наблизитися до безмежжя Всесвіту – усе це для сьогочасної науки уже пройдений рубіж. Наразі космонавтика із впевненістю дивиться у майбутнє. А починалося усе за багато століть до нашої ери. Піфагор був першим, хто запропонував назвати Всесвіт «космосом», Галілей винайшов телескоп, Гагарін вирушив назустріч невідомому – і здійснив перший успішний політ.

Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» писав: «Велика користь буває від учення книжного…» І це справді так: неознайомлений – значить неозброєний. У сучасну інформаційну епоху діти повинні орієнтуватися у літературному просторі, розвивати свої читацькі смаки.

Хмельниччина – місцевість, повна історичних пам’яток, які полюбляють туристи. Тож поїхати туди й не відвідати жодної з них було б неабиякою помилкою. Для екскурсії учні 6-7 класів (кл. керівники Босак О.В., Вознюк О.С.) ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 обрали Меджибізький замок, розташований у селищі Меджибіж Хмельницької області. Замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Через таку топографію у плані він має форму видовженого трикутника з могутніми стінами і кутовими вежами, які значно виступають за лінію стін.

Підтримувати традиції інтелектуальної еліти, долучитися до незвичного хобі ерудитів з різних країн – ось головне завдання гри «Що? Де? Коли?».

Тихе, замріяне місто Хмільник. Як писала Леся Українка: «Розкинулось мило, недбало. Здається, що зроду недоля, що горе його не знавало». Та й справді, ні громадянська війна, ні голод не зламали його. Ні репресивна політика сталінського режиму, що забрала до таборів з міста Хмільника та Хмільницького району близько 600 чоловік. А скільки ще – невідомо?