Новини

Лунають дзвони перестороги, чорнобильські дзвони…

Безлюдною «зоною», радіаційним цвітом, злостивими хворобами перед нами розкривається чорна сторінка нашої історії – Чорнобильська катастрофа. Назва мальовничого містечка над Прип’яттю виявилася пророчою, бо походить від полин-трави, яку в народі охрестили як «чорний біль». Фатальна квітнева ніч 1986 року пекельним полум’ям опустилась на землю. І спустошила наші душі і віру у краще майбутнє… Ще й досі плаче-молиться за полеглих дітей своїх Чорнобильська Богоматір. Трагедія тридцятирічної давнини з погляду сьогодення здається нам ще страшнішою, бо сьогодні ми спостерігаємо жахливі наслідки, збираємо плоди «полинової» отрути. Наша школа долучилася до вшанування Міжнародного дня скорботи і пам’яті про Чорнобиль. Учні 8-Б класу разом з класним керівником Гунствіною Оленою Анатоліївною намагалися донести біль трагедії до наших душ, адже тут нема і не може бути байдужих.

Учні декламували страшні факти і цифри, а тим часом на екрані пробігали уривки з життя міста, які неминуче вражали контрастами життя «до» і «після». Співали «Пісню про Чорнобиль», «Свічу», «Зелений світ», співали настільки проникливо, що пробігали мурашки по тілі. Ушанували пам’ять полеглих ліквідаторів хвилиною мовчання та запаленими, ніби пломеніючі душі, свічками. На знак об’єднання зусиль задля збереження чистоти і здоров’я нашої планети учні піднесли глобус й поставили його поряд з іконою Матері Божої. Вінцем-перлиною заходу стала молитва янгола-охоронця за Україну, її безатомне і мирне небо, щасливе й здорове молоде покоління. Нехай дзвони Чорнобиля відлунюють у наших серцях пересторогою і закликом берегти, любити і знову берегти свою рідну землю, щоб не пожинати більше руйнувань і скалічених доль.

Клімик Н. Р.