Новини

Погляд у майбутнє…крізь грати Геноциду

Горить свіча у безмовній тузі. Її полум’я застигло у виразі німої скорботи – молитви за безвинно загиблих від чорної коси масового терору проти українського народу. Страшні факти, вражаючі спогади очевидців, ріки сліз і хуртовини німого болю, які склалися у риторично-стражденне питання: «За що?» Неможливо усвідомити глибину цієї трагедії, не проживши її серцем, не торкнувшись чуттями того тернистого шляху на Голгофу, що його пройшов наш народ.

Запалили свічі пам’яті у ЗОШ І-ІІІ ст. №2 – і в дитячих очах відбивалися вогники туги та розуміння: це і моє горе. Відтак кожен учень схилив голову у шанобливій миті мовчання – співпереживання переломних для його предків 1932-1933 рр. У ролі істориків-дослідників жахливого явища під назвою «геноцид» виступили учні 9-го класу та класний керівник Вознюк О.С. Захід пам’яті та молитви «Чорна сповідь моєї Вітчизни» увійде у серця дев’ятикласників стрічкою кривавих цифр та дат, адже вони ділилися з усіма присутніми найбільш вражаючою інформацією та навіть… декламували вірші…свої власні, складені за кілька днів до вшанування жертв Голодомору, просякнуті недитячим розпачем та народжені в горнилі власних переживань. Тож епоха голодної пошесті та відлуння її жахіть, помножена на особистий досвід практично кожної родини, закарбувалася в дитячій творчості полиновими рядками. Протягом тижня школярі відвідували тематичну виставку у шкільній бібліотеці «Минувшини чорні рядки і пам’яті світла скорбота» та знайомилися з розповідями очевидців голодного виживання під час виховних бесід. Наразі важливо для юного покоління, яке уже будує молоду українську державу, докласти зусиль, аби гіркий присмак трагедії не став новою реальністю, аби наше майбутнє залежало лише від нас.

Клімик Н.Р., бібліотекар ЗОШ І-ІІІ ст. №2